1. Сінгапур - місто, столиця і держава одночасно.
2. Названня Сінгапур походить від малайського «Сінга» - лев та санкрітского «пур» -«місто».
3. Національною квіткою Сінгапуру є орхідея Vanda Miss Joaquim.
4. Сінгапур розташований на одному великому острові, но в його склад ще входять 63 дрібних острова, більшість з яких нежилі.
5. Сінгапур входить в двадцять найменших країн в світі.
6. Символом міста є риба з головою лева - Мерліон.
7. Проливні тропічні дощі тут можливі протягом всього року, тому жителі часто носять із собою парасольки.
8. Смуглявий колір шкіри тут не в пошані: в косметичних магазинах засоби по відбілюванню шкіри займають не одну полицю та розташовані на найвидніших місцях.
9. Сінгапур займає 2-е місце у світі по густоті населення.
10. Міжнародний аеропорт Чангі у Сінгапурі найбільший авіаційний хаб у всій Південно-Східній Азії, його пасажиропотік понад 36 млн людей в рік.
11. Морський порт теж один із найбільших в світі: одночасно у порту може перебувати 1000 суден. 
12. В країні існує смертна кара (через повішення), вона застосовується за найважчі злочини - особливо жорстоке вбивство, торгівлю наркотиками, корупцію, державну зраду та посягання на життя президента.
13. Сінгапур однин з світових лідерів по кількісті смертних вироків - з 1991 по 2004 рр. їх привели у виконання більше чотирьохсот разів (в основному це були торгівці наркотиками).
14. В Сінгапурі легальна проституція. На вулиці Сінгапура по офіційним даним працює більше 10 тис. дівчат.
15. Завдяки своїй судовій системі та законодавству Сінгапур вважається однією з найбезпечніших та законослухняних країн, а рівень злочинності тут один з найнижчих в світі.
16. Поліцейських на вулицях практично немає, но зате всюди стоять камери - з їх допомогою здійснюється контроль за порядком.
17. В більшості квартир на дверях висять кодові замки із тонким ланцюжком, які вішають більше для проформи, а ніж в цілях безпеки.
18. У Сінгапура не має природних ресурсів і імпортує не тільки пісок, а навіть прісну воду із Малайзії.
19. Середня тривалість життя жителів - 80 років.
20. Сінгапур є 4-м провідним фінансовим центром світу, після Лондона, Нью-Йорка і Гонконгу.
21. Середній дохід - $ 34 тис. на рік.
22.Одна з візитних карток Сінгапуру - це унікальний п'ятизірковий готельний комплекс Марина Бей Сендс (Marina Bay Sands), що складається з трьох 200-метрових 55-поверхових веж. На дахах веж розташований майданчик SkyPark у вигляді корабля, на якій, зокрема, є 150-метровий басейн. Вхід на оглядовий майданчик коштує 20 SGD, але поплавати в басейні вдасться тільки в тому випадку, якщо ви постоялець готелю, а підійти до басейну туристам дозволяється один раз на день, в 14:00 і тільки на 15 хвилин
23. У Сінгапурі є два етнічних райони - Little India («Маленька Індія») і Chinatown («Китайський квартал»). Спочатку ці райони були створені для адаптації іммігрантів, але зараз вони втратили первісне значення і залишаються культурними центрами, де можна покуштувати традиційну кухню і придбати національні товари.
24. По всьому місту досить багато безкоштовних громадських туалетів - вони досить чисті і в них навіть є туалетний папір (що дуже нетипово для Азії).

Освіта

Адміністративний корпусНаньянського технологічного університету.

Освіта в Сінгапурі підпорядковується Міністерству освіти, яке керує освітньою політикою. Міністерство контролює процес розвитку і управління державними школами, які отримують державне фінансування, а також виконує консультативну та контролюючу роль в приватних школах. Для приватних і державних шкіл існують відмінності щодо рівня їх автономії у виборі навчальних програм, масштабів державної допомоги і фінансування, навантаження на учнів а також правил прийому учнів.

Діти із фізичними вадами відвідують спеціальні школи, які також підпорядковуються Міністерству освіти Сінгапуру. Витрати на освіту зазвичай становлять близько 20 відсотків національного бюджету, який субсидіює державні і підтримувані урядом приватні заклади освіти. При цьому вартість навчання для не громадян Сінгапуру є відчутно вищою, ніж для громадян Сінгапуру.

У 2000 році Парламент Сінгапуру прийняв закон, що регламентує обов'язковість освіти для дітей шкільного віку, а також запроваджує відповідальність для батьків у випадку, якщо вони не забезпечують належним чином відвідування школи своїм дітям. Винятки дозволяються у випадку, якщо дитина навчається на дому або у спеціалізованій релігійній школі.

У навчальних закладах Сінгапуру викладання більшості предметів здійснюється англійською мовою, особливо це стосується математики і природничих наук. Колишній прем’єр-міністр Сінгапуру Лі Куан Ю запропонував ідею англійської мови, як мови повсякденного спілкування, яка б полегшувала спілкування громадян різних етнічних і культурних груп, а також спрощувала б процес інтеграції Сінгапуру у світову економіку.

Етнічні групи та мови

За даними перепису населення 2000 року, в країні наявні такі етнічні групи — китайці 76,8%, малайці 13,9%, індійці 7,9%, інші 1,4%.

Мови в користуванні, за звітом перепису населення 2000 року: китайська мова мандарин — 35%, англійська — 23%, малайська — 14,1%, китайська мінь (хоккієн) — 11,4%, китайська кантонська 5,7%, китайська теочю — 4,9%, тамільська — 3,2%, інші китайські діалекти — 1,8%, інші мови — 0,9%.

Більшість сінгапурців розмовляє англійською. Існують два варіанти англійської мови: офіційна стандартна сінгапурська англійська, і простонародна креольська мова, що називається сингліш. Уряд Сінгапуру заохочує двомовність, надаючи перевагу англійській, як мові міжнародного спілкування, і мандарину, як мові зв'язку з колишньою батьківщиною. Ця політика проводиться за рахунок інших китайських мов, викладання яких не ведеться у школах. Критикується також сінгліш. Все ж, відмирання традиційних мов різних етнічних спільнот відбувається дуже повільно, а сингліш залишається основною говіркою на вулицях Сінгапура.

Релігійні течії країни

Вид міста.

Сінгапурці здебільшого матеріалістичні й прагматичні. Ідеалом для них є принцип п'яти C: cash (гроші), credit card (кредитна картка), car (авто), condo (кондомініум), country club (кантрі-клуб), але духовне життя в країні теж існує.

За даними перепису населення 2000 року в Сінгапурі сповідуються такі релігії: буддизм — 42,5%, іслам — 14,9%, даосизм — 8,5%, індуїзм — 4%, католицизм — 4,8%, інші християни — 9,8%, інші 0,7%, не релігійні 14,8%.

Здоров'я

Сінгапур має загалом ефективну систему охорони здоров’я, незважаючи на досить низькі бюджетні витрати, як для розвинутих країн. Світова організація охорони здоров’я дає Сінгапуру шосте місце у світі в своєму звіті. Загалом, Сінгапур має найнижчий рівень дитячої смертності у світі протягом останніх двадцяти років.Середня очікувана тривалість життя в Сінгапурі 79 для чоловіків та 83 для жінок, що дає країні 15-те місце в світовому рейтингу. Майже все населення має доступ до якісної води та каналізації. Щороку від СНІДу в країні помирає менш ніж 10 чоловік на 100 000. Тут високий рівень імунізації. Показник ожирінням в дорослому віці менший ніж 10%. 

Система охорони здоров’я заснована на принципах "трьох M". Що означає: Medifund, який забезпечує захист для тих, хто не може дозволити собі медичне обслуговування, Medisave, обов’язкова схема медичних заощаджень, яка охоплює близько 85% населення, та Medishield, схема медичного страхування, що фінансується державою. Державні лікарні в Сінгапурі мають автономію щодо управлінських рішень та конкурують за пацієнтів. Для осіб з низькими доходами існують схеми субсидій. У 2008 році, система охорони здоров’я була профінансована на 31.9%, що становить приблизно 3.5% від ВВП Сінгапуру.

Економіка Сінгапуру

Мапа Сінгапуру

Сінгапур, порівняно з іншими країнами регіону, має добре розвинену ринкову економіку без помітної корупції, зі стабільними цінами на товари і високою заробітною платнею. Відсоток безробітних становить приблизно 3%. У 2005-06-му роках Світовий банк визнав економіку Сінгапуру найбільш бізнес-привабливою у світі. В місті працевлаштовані десятки тисяч спеціалістів з різних країн світу.

Економіка сильно залежить від експорту, зокрема від електроніки та виробництва.

Занепад світової економіки у 2001-03 роках завдав шкоди й Сінгапурській економіці через зниження попиту у галузі технологій. Туристичний сектор постраждав через спалах гострого респіраторного синдрому у 2003 році. Економічні показники в останні роки почали показувати позитивні результати, так, у 2004 році ВВП країни зріс на 8%, у 2005році спостерігалося зростання на 5,7%.

До незалежності в 1965 році, Сінгапур був столицею «Стрейтс-Сетлементс» (британських володінь на Малайському півострові) та Колонією Корони (що не має місцевого самоврядування). Ця країна була також основною військово-морською базою Британії в Східній Азії.Завдяки статусу основної британської бази в регіоні, а також маючи найбільший на той час сухий док у світі, у вигляді військово-морської бази Сінгапуру, місто було розрекламоване в пресі як «Гібралтар Сходу». Відкриття Суецького каналу в 1869 році викликало бум світової торгівлі і Сінгапур перетворився на головний торговий вузол у світі, а порту Сінгапуру став одним з найбільших та найзавантаженіших портів світу.До отримання незалежності в 1965, Сінгапур мав ВВП на душу населення $ 511 та посідав третє місце у Східній Азії за цим показником. Після отримання незалежності,прямі іноземні інвестиції та проводимий державою курс на індустріалізацію, оснований на планах Гох Кенг Свіі та Альберта Вінсеміуса створили нову економіку.

Порт Сінгапуру, один з найбільш завантажених портів світу, з хмарочосами Сінгапуру на задньому плані.

На сьогодні, Сінгапур має високорозвинену ринкову економіку, історично засновану на широкій транзитній торгівлі. Разом з Гонконгом, Південною Кореєю та Тайванем, Сінгапур є одним з Чотирьох Азійських Тигрів. Економіка Сінгапуру відома як одна з найбільш вільних, найбільш інноваційна,найбільш конкурентоспроможна,найсприятливіша для бізнесу та найменш корупційна у світі. В Індексі економічної свободи за 2011 рік, Сінгапур посідає друге місце за вільністю економіки у світі, після Гонконгу. Згідно з Індексом сприйняття корупції, Сінгапур також постійно посідає місце серед найменш корупційних країн світу, поруч з Новою Зеландією таскандинавськими країнами.

Сінгапур займає 14 місце серед найбільших експортерів та 15 місце серед найбільших імпортерів у світі. Країна має найбільший коефіцієнт торгівлі до валового національного продукту (ВНП) у світі 407,9%, що вказує на важливість торгівлі для її економіки. Ця країна єдина в Азії країна, яка має кредитний рейтинг ААА у всіх трьох найбільших кредитно-рейтингових агентств — Standard&Poor's, Moody's та Fitch.Сінгапур приваблює велику кількість прямих іноземних інвестицій завдяки своєму розташуванню, вільним від корупції середовищем, досвідченою робочою силою, низькими податками та передовою інфраструктурою. В Сінгапурі знаходиться більше 7000 міжнаціональних корпорацій із Сполучених Штатів, Японії та Європи. Тут розташовано також 1500 компаній з Китаю та 1500 з Індії. Іноземні фірми можна знайти практично в усіх сферах економіки. Сінгапур також є другим по величині іноземним інвестором в Індії. Приблизно 44% робочої сили Сінгапуру не є сінгапурцями.Більше десяти договорів про вільну торгівлю підписано з іншими країнами та регіонами.

Сінгапур також має один з десяти найбільших у світі золотовалютних резервів. Валютою Сінгапуру є Сінгапурський долар, який випускається Валютним управлінням Сінгапуру.Він дорівнюєБрунейському долару.

Економіка Сінгапуру сильно залежить від експорту та переробки імпортних товарів, особливо в промисловості,яка склала 27,2% ВВП в 2010 році та містить в собі значну частку електроніки, нафтопереробки, хімічної промисловості, машинобудування та біології та медицини. У 2006 році Сінгапур виготовляв 10% світового випуску напівпровідникових пластин.Не зважаючи на свій малий розмір, Сінгапур має багатогалузеву економіку, цю стратегію уряд вважає життєво необхідною для розвитку та стабільності.

Туризм також формує значну частку економіки Сінгапуру, 10,2 мільйонів туристів відвідали країну в 2007 році.Для того щоб привабити більше туристів, в 2005 році уряд легалізував азартні ігри та дозволив створити два грально-розважальних курорти.Сінгапур рекламує себе як центр медичного туризму: близько 200000 іноземців приїжджають туди на лікування кожного року, і медичне обслуговування Сінгапуру планує в 2012 році обслуговувати один мільйон іноземних пацієнтів щорічно та отримати доход 3 мільярди доларів США. Сінгапур також є навчальним центром, і багато іноземних студентів навчається в цій країні. У 2006 році Сінгапур прийняв більше 80000 міжнародних студентів. Тут навчається також більше 5000 малайських студентів, які кожен ранок перетинають дамбу Джохор-Сінгапур з надією отримати кращу освіту в Сінгапурі. У 2009 році, 29% всіх студентів університетів Сінгапуру були іноземцями. Студенти походять в основному з ASEAN (Асоціація держав Південно-Східної Азії), Китаю та Індії.

Сінгапур є світовим лідером в декількох сферах економіки: країна є четвертим основним фінансовим центром у світі,має другий у світі ринок казино, один з трьох найбільших центрів переробки нафти, найбільший у світі виробник нафтобурового обладнання, та є основним судноремонтником у світі. Порт Сінгапуру є одним з п'яти найбільш завантажених портів у світі. Світовий Банк визнав Сінгапур як найсприятливіше місце у світі для ведення бізнесута надав йому статус найбільшого центру логістики у світі. Нарешті, країна також займає четверте місце у світі як центр торгівлі іноземною валютою, після Лондона, Нью-Йорка та Токіо.

В результаті світової рецесії та різкого спаду в технологічному секторі, ВВП країни в 2001 році знизився на 2,2%. Комітет економічного обзору, засідання якого відбулось у грудні 2001 року, рекомендував деякі зміни в стратегії управління для пожвавлення економіки. З того часу Сінгапур відновив свій рівень, в основному, завдяки покращенню світової економіки; економіка виросла на 8,3% в 2004 році, 6,4% в 2005 та 7,9% в 2006 роках. Після зниження −0,8% в 2009 році, економіка відновилась в 2010 та показала 14,5% ВВП.

Більшість робітників в Сінгапурі задіяні в сфері обслуговування, працевлаштовані 2,151,400 робітників з 3,102,500 в 2010 році. Відсоток незайнятих, економічно активних людей у віці старше 15 років, становить близько 2%. Рівень бідності є низьким, в порівнянні з іншими країнами регіону. Уряд надає дешеве житло (в формі квартир Комісії житлового будівництва) та фінансову допомогу для ще бідніших людей. В Сінгапурі нараховується найбільший відсоток мільйонних будинків, серед яких 15,5% будинків коштують не менше одного мільйона доларів США.

Географія

Сінгапуру належать 63-и острови, включно з головним островом, який широко відомий як Сінгапурський острів або Пулау Уджонг. До Джохору в Малайзії ведуть два головні штучні сполучення: Джохорсько-Сінгапурська гребля на півночі та Друге сполучення Туаса на заході. Острови Джуронг, Пулау Теконг, Пулау Убін та Сентоза найбільші з менших островів Сінгапуру. Найвища точка природня точка – пагорбБукіт Тіма висотою 166 метрів.

В процесі проекти намивання землі, які збільшили площу Сінгапуру з 581.5 км² в 1960-х до 704 км² на даний момент; ця площа може зрости ще на 100 км² до 2030 року. Деякі проекти використовують злиття менших островів через намивання землі, щоб утворити більший більш функціональний острів, як було із островом Джуронг. 5% землі Сінгапуру зберігають як заповідники. Через урбанізацію зникли головним чином дощові ліси, Природний заповідник Букіт Тіма єдиний значний дощовий ліс, що залишився.

У Сінгапурі екваторіальний клімат без чітко визначених сезонів, постійною температурою та тиском, високою вологістю та рясними дощами. Температура зазвичай коливається від 23 до 32 °C. Середнявідносна вологість близько 79% вранці та 73% після обіду. Квітень та травень найгарячіші місяці року, та більш вологий сезон мусонів з листопада по січень. З липня по жовтень, часто буває легкий туман через загоряння кущів в сусідній Індонезії^[

[сховати]Клімат Сінгапуру
Показник	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Рік
Абсолютний максимум, °C	34,3	35,2	36,0	35,8	35,4	35,0	34,0	34,2	34,3	34,6	34,2	33,8	36,0
Середній максимум, °C	30,1	31,2	31,6	31,7	31,6	31,3	30,9	30,9	30,9	31,1	30,6	30,0	31,0
Середній мінімум, °C	23,3	23,6	23,9	24,4	24,8	24,8	24,6	24,5	24,2	24,1	23,7	23,5	24,1
Абсолютний мінімум, °C	19,4	19,7	20,2	20,7	21,2	20,8	19,7	20,2	20,7	20,6	21,1	20,6	19,4
Вологість повітря, %	84.7	82.8	83.8	84.8	84.4	83.0	82.8	83.0	83.4	84.1	86.4	86.9	84.2
Джерело: National Environment Agency (Temp 1929-1941 and 1948-2011, Rainfall 1869-2011, Humidity 1929-1941 and 1948-2011, Rain days 1891-2011) [15]

Історія Сінгапуру

Парад японських військ в Сінгапурі

Найстаріші згадки про територію сучасного Сінгапуру існують у китайській літературі. Територія має різноманітні назви за стародавніми джерелами, зокрема назву «Темасек»(або «Тумасік») - з яванської - «місто біля моря», і перша згадка про назву «Сінгапур» датується XIII ст., що в перекладі з малайської означає «Місто Лева».Назва «Тумасік» збереглась до наших днів , сьогодні у назві офіційної резиденції прем'єр-міністра Сінгапуру «Шрі Тумасік» .

Відомо що з VII по XIII століття ця територія знаходилася під владою буддійської імперії Шривіджая, яка у свою чергу керувалася з сусіднього острова Суматра. У XI столітті територія була короткочасно окупована військом індійського короля. Острів переходив з рук в руки і у XVI столітті опинився під владою ісламського султанату Малакка. З часом стратегічно розташоване на шляху давніх морських шляхів місце зазнало повільного занепаду. В результаті португальської окупації Малакки керівний центр султанату перемістився до району Джохор що між Малаккою та Сінгапуром. З цього часу Сінгапур підпорядковано султанатові Джохору.

Велика Британія у пошуку проміжних портів для своїх морських шляхів з колоній на сході підписала угоду 6 лютого 1819 року з султаном Джохору та керівництвом Сінгапура щодо надання дозволу англійцям створити свої поселення на цій території. Невдовзі тут була заснована британська факторія. З1819 року Сінгапур процвітає як безмитний торговельний центр, підпорядкований Великій Британії. У 1824 році були підписані 2 угоди з голландцями, за якими Голландія визнає права британців на цю землю, та з володарями території щодо надання Сінґапурові статусу володіння Великої Британії в обмін на грошові винагороди.

З часом, у 1832 році, Сінгапур стає адміністративним центром британських колоній в регіоні. У цей час до цих колоній, окрім Сінгапуру, входять Малакка таПенанг. Порт Сінгапуру стає найважливішім місцем на шляху транспортних суден, які сполучають Європу та Азію. До 1860 року населення зростає до більш ніж 80 тисяч мешканців за рахунок мігрантів зКитаю, Малайзії, Індії, Європи та інших країн.

В ході 2-ї світової війни Сінгапур бомбардувала японська авіація, і 15 лютого 1942 року окупований Японією. Після поразки Японії британці повернулися до Сінгапуру в лютому 1945 року.

В 1946 році Малакка та Пенанг приєдналися до Малайського Союзу і потім до Малайської Федерації у 1948 році. Сінгапур лишився королівською колонією Великої Британії. У 1948 році комуністами була зроблена спроба захопити владу, вони зазнали поразки, в колонії був оголошений надзвичайний стан, який протримався до 1953 року. Статус автономії був отриманий 1959 році і в травні були обрані представники до законодавчих зборів загальним голосуванням, прийнята нова конституція, на чолі влади постав прем'єр-міністр Лі Куан Ю. 16 вересня 1963 року була сформована Малайзія, до її складу входить і Сінгапур з умовами збереження автономії в деяких політичних питаннях.

Сінгапур виходить зі складу Малайзії 9 серпня 1965 року, і постає незалежною демократичною державою у складі Британської Співдружності Націй на чолі з президентом. Отримав членство в ООН 21 вересня 1965 року.

Республіка Сінгапур — місто-держава в Південно-Східній Азії на краю Малаккського півострова. Площа 622 км²; столиця — Сінгапур. Складається з острова Сінгапур і 57 дрібних островів. Глава держави Тоні Тан Кен Ям із 1 вересня 2011 року, глава уряду Лі Сянь Лун із 2004 року. Політична система: ліберальна демократія з обмеженнями для опозиції. Експорт: електроніка, нафтопродукти,гума, устаткування, транспортні засоби. Населення 5,2 млн чол. ^[3] (китайці 75%, малайці 14%, тамільці 7%). Мови: малайська (національна), китайська,тамільська, англійська (державні)